Досягни Вершин. Блог про подорожі, карму і людей різних культур і національностей.

     На написання статті на таку тему надихнув перегляд лекції в YouTube про зороастризм (буває так: стукнуло в голову і гризе цікавість) і звісно наш досвід подорожі в Ірані. Шкода, що плануючи поїздки, ми робимо це спонтанно, і не читаємо багато важливої інформації. Так і цього разу ми зустрічали в Ірані представників майже вимерлої релігії, їхні храми і символи, не розуміючи до кінця - що воно таке. Тож зараз проясню трохи ситуацію і для себе і для тих, кому цікаво. Міфічні зороастрійські істоти "симурги" на воротах Персеполіса. Перекликається із слов'янським Симарглом.

      Коли ти подорожуєш автостопом, пішки, велосипедом чи як небудь ще, тільки не автобусом по туроб'єктах та готелях, ти вимушений спілкуватись із людьми навколо, поринати в їх культуру, релігію, мову, тощо. Спочатку це може бути важко, але те що ти отримуєш взамін - набагато цінніше. Повірте - це неймовірно приємно, коли незнайомі люди пропонують нагодувати тебе, запрошують переночувати або навіть оплачують готель ПРОСТО ТАК. Наступні статті з тегом #зміна_свідомості будуть про численні випадки гостинності, які випадали нам під час подорожей Десь на сході Туреччини)

     Ми побачили це під час нашої місячної мандрівки автостопом Туреччиною. Невелика територія на крайньому південному сході Туреччини, навколо міст Мідьят і Мардін, що прилягає до кордону дуже неспокійної, на той час, Сирії. В інтернеті і туристичних путівниках багато розповідається про ці місця, тому ми їхали з очікуваннями побачити щось захоплююче... Виноградники біля монастиря в Мідьяті 

     Ви думаєте, що автостоп - це коли ти виходиш на трасу, зупиняєш машину і їдеш. А от і ні. Можна зупинити різні машини, а можна і не машини, можна і не на трасі, або взагалі не на суші). Автостоп дарує широке коло можливостей пізнавати світ.        Потягостоп. Розпочати можна із випадку не зовсім автостопу). То був здається другий рік, коли "Джаз Коктебель" проводився не в Коктебелі. На той раз він відбувався в Затоці а сидіти на морі більш як 2-3 дні підряд в мене ніколи не виходило добровільно, тим більше Білгородська фортеця була дуууууже близько...

     То був один із перших досвідів автостопу. Мені - студенту, чомусь треба було в Київ. Напевне по магістерській. Виїхав зі Львова я доволі пізно, стопилось поганенько. Застряг я вже біля 16:00 на об'їзній Рівного, хоч і була весна і вже доволі тепло, але темніло досить рано, а стопити вночі не надто хотілось. Я взагалі з тих людей, які все своє носять із собою))) тому спальник в мене був, дарма, що без намету, і я вже запримітивши групу дерев метрів за 500  йшов по трасі без надії щось застопити...