Досягни Вершин. Блог про подорожі, карму і людей різних культур і національностей.

     Хребет Ключа, попри свою близькість до відомих туристичних місць, таких як водоспад Кам'янка та Журавлине озеро, в інтернеті залишається досить таки білою плямою. Знайти точну прив'язку всіх скель на хребті разом з треком, чи хоча би фотографій в Гугл Мепс, чи, принаймі, нормальний опис маршруту, станом на 2016  рік було практично не можливо. Ну не кололись туристи і все! Тому якось на вихідних, ми - двоє вихованців "Ровені": я і Євген, та троє цікавих людей, бажаючих розвіятись: Павло, Людмила та Сергій , вирішили самотужки дослідити, що там і як. Звісно маршрут починався через вже відомі водосп ад та озеро...           До кожної статті про мандри внизу ви знайдете GPS-трек і інтерактивну карту з клікабельними мітками. Водоспад Кам'янка

       І ось ми стоїмо біля підніжжя Демавенду і вирішуємо що робити далі з нашими велосипедами. Збоку від нас парковка, попереду - досить стрімка дорога вверх. Залишати ровер на парковці нас, чесно кажучи, трохи давила жаба. Ідея була наступна - в другому базовому таборі, на висоті 3000 м є мечеть - доштовхаємо ровери туди і залишимо. Іранці народ набожний, біля мечеті не заберуть, думали ми. Ми на 2200, на секундочку, але ми і не промах які дурні буйволи. Штовхаємо...

         Бескиди - гори невисокі. Найвищі точки доходять трохи більше ніж за 1300, є кілька вершин (близько 20) які перевищують відмітки в 1200 метрів. Переважно на них і знаходиться левова частка бескидських полонин. А полонини я люблю, бо з них багато що видно)))) Тому піднятись на Перекоп, висотою 1212 метрів, з полониною Митрівкою збоку, якось пасувало вже. Хребет Перекопа паралельний до Парашки з південного заходу. Він затуляє масивний вид Пікуя, наприклад, з Парашки. Південніше ж Перекопа немає близько рівновисотних довгих хребтів (Росохацькі нижчі). Тому, у вільний від байдикування час, зібрались ми із Богданом прогулятись до Митрівки, через вирубки в Бескидах. Плюс до кожної статті про мандри внизу ви знайдете GPS-трек і інтерактивну карту з клікабельними мітками. 

         Напевне не особливо люблю писати, як можна побачити з блогу або стану моєї дисертації, але карантин вносить корективи у все, навіть у лінь. Якось раптово з'явилося бажання пописати, тим більше, що з подорожами зараз скрутно у людей і найближчим часом ніякий безвіз нам не світить - відправитись у віртуальну подорож теж непоганий варіант. Діло було давно - восени 2017 року, але сама подорож до Ірану - найяскравіша з усіх моїх мандрівок. Мандрувати ми вирішили з Олесем велосипедами в стилі автономного мінімалізму, або простіше кажучи бомж-стайл). В нас були: намет, спальники, два шматки термоізолу замість каріматів, бо так менш об'ємно і легше в літаку, запас порційних каш з сушеними овочами власного виробництва на місяць часу, запасні деталі до вело, інструменти, пічка Бонда і мультипаливний пальник Optimus Polaris, який ми вимантили у Банку Спорядження  від ПроПоходи . Про весь цей джентльменський набір я колись допишу окрему статтю, а наразі пої...