Початок ...)

     То був один із перших досвідів автостопу. Мені - студенту, чомусь треба було в Київ. Напевне по магістерській. Виїхав зі Львова я доволі пізно, стопилось поганенько. Застряг я вже біля 16:00 на об'їзній Рівного, хоч і була весна і вже доволі тепло, але темніло досить рано, а стопити вночі не надто хотілось. Я взагалі з тих людей, які все своє носять із собою))) тому спальник в мене був, дарма, що без намету, і я вже запримітивши групу дерев метрів за 500  йшов по трасі без надії щось застопити... 

       Рука, з пальцем уверх, ще деколи епізодично піднімалась, а в голові крутилась пісня гурту "Кораллі" - "Автостопер") Але раптом, в останній момент мені зупиняється машина (щось схоже на "Таврію" чи "Самару" - давно то було) і водій, на моє превелике здивування, їде до Києва. Доля мені не переставала всміхатись і я зраділий закинув наплічник в машину. Я вже не  пам'ятаю як було його звати. Спочатку ми вели звичайні розмови про все на світі, політику, його маму на Тернопільщині, дороги і все таке. Ми зупинились перекусити - він нагодував мене. Побачивши що я засинаю, сказав пересісти на заднє сидіння і комфортно собі влягтися. Я періодично то засинав то прокидався, йому телефонували час від часу. 

     І от одна розмова видалась дещо цікавою. Він говорив про бізнес та  про "дівчаток". Побачивши, що я  не сплю він сказав: 

 - Ну що, тепер ти розумієш хто я такий?

 - Здогадуюсь.

 - І не боїшся?

 - Та ніби ні. Ви до мене нормально ставитесь, це головне. Та й що з мене студента візьмеш крім аналізів)

 - В мене взагалі складна історія. Я двічі сидів. 

 - Хм. А за що, якщо не секрет.

 - За вбивство. Не знаю чому я тобі то розказую, але бачу ти нормально на це реагуєш. Просто я дуже імпульсивний, коли мені погрожують, я не можу себе контролювати. Бляха... Ненавиджу коли на мене наставляють пушку. От і не стримався і помстився. 

   Потім ми говорили з ним про його життя, роботу в Росії. Як він без грошей автостопом вертався з Росії додому. Як одна парочка хотіла кинути його на гроші і він їх за це жорстоко побив. Потім він включав шансон і питав чи я, насправді, розумію глибокий сенс слів)))  Також ми говорили з ним про те, з чим я не міг не погодитись:

 - От коли мене мучить якесь питання яке я не можу вирішити, я сідаю за кермо і просто їду. Не важливо куди і на скільки, просто їду. Дорога розслабляє і дає відповіді на всі питання.  

    Не знаю як в інших людей, але в мене інтроверта подібна тактика. Якщо треба подумати над важливим питанням або просто відпочити від людей - просто йду в гори, сам (не повторюйте таке особисто))). І, як свідчить практика, відповіді знаходяться. 

   Він довіз мене досить швидко до Києва, хотів дати грошей, але я відмовився. Ще порадив не ходити на Майдан бо там мене обкрадуть і т. д. (була весна 2014 року)))) І навіть сказав де його шукати, якщо будуть якісь проблеми. 

   Більше я його не бачив, але ця зустріч була однією з тих, які показують, що не всі люди є такими поганими, як у наших стереотипах, і поганими вони стають не просто так. Чорне і біле - занадто узагальнена картина реальності. І хоч я і далі грішу упередженнями щодо людей, але зараз хоча би лювлю себе на цьому. Ось так автостоп може змінити реальність у твоїй голові...

    Нічого не буває просто так...)