Як козаки зимою Перекоп брали...дослідження Бескидів

        Бескиди - гори невисокі. Найвищі точки доходять трохи більше ніж за 1300, є кілька вершин (близько 20) які перевищують відмітки в 1200 метрів. Переважно на них і знаходиться левова частка бескидських полонин. А полонини я люблю, бо з них багато що видно))))

Тому піднятись на Перекоп, висотою 1212 метрів, з полониною Митрівкою збоку, якось пасувало вже. Хребет Перекопа паралельний до Парашки з південного заходу. Він затуляє масивний вид Пікуя, наприклад, з Парашки. Південніше ж Перекопа немає близько рівновисотних довгих хребтів (Росохацькі нижчі). Тому, у вільний від байдикування час, зібрались ми із Богданом прогулятись до Митрівки, через вирубки в Бескидах. Плюс до кожної статті про мандри внизу ви знайдете GPS-трек і інтерактивну карту з клікабельними мітками. 

     Розпочалось все з Коростова, куди ми благополучно доїхали автостопом. Про дорогу через Коростів не буду писати, нічого цікавого, та і дуже багато з тих хто це читатиме, напевне ходив на Парашку, або спускався тудою. Ми дойшли до розвилки на Парашку, тільки повернули вліво попри річку Бутивлю і, пройшовши повз старий міст вузькоколійки, через кількасот метрів повернули вправо до альтанок.

Міст старої вузькоколійки

   

        Від альтанок починається підйом відносно новою лісовозною дорогою, через тотальні вирубки. Ну, такі вже в нас реалії...

     Зимою, під снігом, воно ще не так страшно виглядає. Дорога петляла вверх, і нам відкривались довколишні краєвиди на Парашку та долину Оряви... ну і тотально вирубані військовим лісгоспом Бескиди...

 

Хребет Парашки

          Мороз і сонячна погода додавали зимового шарму)

     Дорога закінчилась, але до полонини залишилось зовсім трохи. Залишена смужка лісу біля межі полонини виглядала ніби з казки...

     Тут ми вийшли на Митрівку і продовжили свій шлях до вершини Перекопа. Повітря було надзвичайно прозоре, був легенький морозець, але сонце від снігу жарило так, що довелось позасмагати трохи))) Гори були видні за десятки кілометрів, якщо не сотні. Саме за тим ми сюди і прийшли.

     Видно було практино всеееее... і навіть трохи більше, Боржава, Пікуй, трохи Ґорґан ба навіть Бєщади з Тарницею. Таку погоду не кожен день застанеш.

В сторону Ґорґанів

Бєщади

Пікуй і Вододільний хребет

Боржава

     Сама полонина виглядає досить акуратно, не дуже заросла, і досить велика. Мене - любителя полонин, це дуже радує. Сам Перекоп трохи зарослий, але він стоїть на самому краю полонини.

Чорна Гора Бескидська 1225 м

Перекоп 1212 м

Зимова засмага тримається довше)

     Назад краще вертатися тою самою дорогою. Ми зробили інакше і подовжили собі маршрут. Йшли лісовозними розвезеними дорогами, перескакували через річки і вийшли трохи далі повороту на Парашку. 

     Не знаю як літом, але зимою маршрутик в самий раз, коли багато снігу і гарна погода...

     

     Не сидіть вдома, ви ж не овочі...)

А тепер трохи координат. Координати зроблені пальцем в Гугл Меп, але палець в мене доволі точний)

Міст візькоколійки 49.034310, 23.393535

Альтанки 49.035284, 23.390547

Розвилка на Парашку і Перекоп, поворот наліво 49.033729, 23.397510

Вершина гори Перекоп 1212м. 49.056572, 23.339594

Також ловіть трек нашого маршруту у форматі GPX. Ви можете легко завантажити його з мого Google Drive клікнувши сюди